що мої сни, як піаніно

що мої сни які піаніно,
все нотами та проливають сум,
то мовчазні то криком повні,
то радість в них то повний глум,
літаю, падаю та підіймаюсь,
в вершинах бачу та не ціль,
все чимось маюсь, маюсь, маюсь...
а в ранах біль та пече сіль ...
то в поті розуму та праці,
або бездумним мертвим сном,
малюю лінії для грацій,
в польотах десь... між стелею й столом,
то ввікна заклядаю спішно,
то в двері стукаю чужі,
то плачу я.. то мені смішно,
то люди добі, або злі.
Одні питання все картають,
одні проблеми мучать вніч,
чому мене ними карають,
і залишають віч на віч?
зі снами болі і бездумства,
в глухих тунелях щоб блукав,
бемовно криком рвав чаклунства,
й тебе шукав, шукав, шукав.
Чому зчиняючи лиш очі,
впадаю в бездну своїх знань,
кричу, я кличу що є мочі,
а вних нема тебе, серед питань...