Мої питання, та мої пробачення, ти пішла так швидко, не сказав до-побачення, я знаю що миттю години пройшли, моя ти леле, від мене не йди..
я не вірю у долю і її потурання, я бив собі лоба об її бажання, я протискався у щілі, йшов по шляхам, я знаю, що маю, і те не віддам...
хтось колись так примарно сказав про багатство, ми поєднанні в одне неправдиве братство, що цінує час і його біглі роки, та тікає від нього, звідусіль навтьоки.
що такого в житті, що бажаю залишить, й памятати завжди те що памяттю тішить, я знаю лише одне поняття, мрія щастя про молодість і щасливе життя