а ви коли-небудь чекали

а ви коли-небудь чекали,
як пройде літній дощ вночі,
щоб зранку встати, та відчути,
його безмежний сміх душі,
а ви коли небудь купались,
в ставках та тихим вечором в тумані
і лиш тіла та Боги знали,
які приємності в обмані!
не бачать очі і лиш дотик,
що ледь помітно з краплями роси,
як неслухняний сірий котик,
тебе цілує.....ще проси!!!
а ви коли небудь кохали?
та так , що зорі не горять,
як не побачиш ти кохану,
хоча б на мить, коли всі сплять.
коли ідуть байдужі часом,
коли не поряд і ну тут,
а ви коли небудь чекали?
коли осінні зливи всі пройдуть,
холодним вранішнім промінням,
просвітять розум і слова,
а дії всі мости розвіять!
лиш пам’ять буде і зима!
А ви коли-небудь в надії,
писали сотого листа?
і викидали його, нехай тліє,
в вогонь, нехай залишиться пуста,
та стрічка, що не дописали,
той вірш, якого не скінчить,
і те чекання буде вічне,
воно живе, і дає жить...