Субкультура геймерів зародилася нещодавно. З появою комп'ютерних ігор, а
пізніше й Інтернету молодь стала активно спілкуватися в мережі.
Комп'ютерні мережеві ігри для них — це можливість спілкуватися в дії:
разом з іншими, часто іноземними, однолітками проходити завдання та
перемагати ворогів. Існують також і не мережеві ігри, у яких чисто
розважальна функція. Багато ігор типу “Діабло” чи “Варкрафт”, які дуже
поширені у молоді, мають сюжет, і процес проходження перетворюється
нібито в читання книги, де є скелет — сюжетна лінія, а решту потрібно
нарощувати на скелет самостійно. Очевидно, залишилося дуже мало
підлітків, які жодного разу в житті не сідали за гру. А є і такі, які
буквально живуть в цій віртуальній реальності. Іноді ігри негативно
діють на психіку підлітків, але більшість все ж знає міру.
Геймер за зовнішнім виглядом нічим не відрізняється від звичайної
людини. У геймерів свій жаргон, свої клуби за інтересами. Свій
кінематограф, нарешті: останнім часом популярні ігри екранізують досить
часто, досить згадати “Лару Крофт”, “Doom” чи “Ненсі Дрю”. Тепер ось і
своя література, наприклад, серія романів “S. T. A. L. K. E. R.”
Ігри діють зовсім не тільки негативно на геймерів — вони розвивають
бистроту реакції та швидкість думки, наполегливість та
цілеспрямованість, навіть спритність. Ігри через Інтернет допомагають
підучити англійську та розширити коло своїх знайомих. Американські
дослідження доводять, що геймери, які прийшли в бізнес (відповідно
досить юні хлопці) демонструють небачені результати, оскільки бізнес для
них — та ж гра.
3. Мажори. Бувають ситуаціїї, коли назвавши людину "мажором" можна не тільки образити її, а й самому отримати "по заслугам". До цього терміну доволі неоднозначне ставлення у сучасному світі, тому треба бути вкрай обережному із таким слововживанням.
Як правило "мажори" одягають дорогий одяг і аксесуари, можуть керувати
автомобілем преміум класу, який, зазвичай, належить батьку, або куплений ним.
Ставлення до однолітків з «простих» сімей - протекційне, поблажливе або презирливе, хоча частіше - байдуже.
Майбутнє мажора безхмарне і не викликає ніяких тривог.
У середовищі мажорів котирується становище батьків в суспільстві і пов'язані з ним перспективи власного життя і кар'єри. Однак, цінується і високий рівень успішності в школі і ВНЗі.
Вираз
jeunesse doree - дослівно «позолочена молодь» з'явилося у Франції в
самому початку XIX століття, після Термідоріанського перевороту, коли до
влади прийшли представники буржуазії. Так
стали називати молодих чепурунів, які поспішали користуватися життям
після утисків, пережитих під час терору, і складали одне з головних
знарядь антіякобінской реакції. Згодом так стали часто називати модних представників світської молоді.
Зараз "мажори" теж існують, це як і раніше "золота молодь", яка
користується соціальним становищем батьків, які балують своє чадо.
4. Толкієністи. У
молодіжній культурі 90-х років з'явилися толкієністський рух і
пов'язана з ним, та породжена ним толкієністська субкультура. Відомий
англійський філолог і письменник Джон Рональд Руел Толкієн (на сленгу
толкієністів - Професор) народився в 1892, помер в 1973 році. Його книги
«Володар кілець», «Сильмарілліон» та інші відносяться до жанру
«фентезі» - казкової фантастики. Толкієн - персонаж, що зачаровує
атмосферою оповідання, так що читач починає ототожнювати себе з героями
книги (ельфи, тролі, гноми, гобліни, хоббіти). Це стало одним з
чинників, що викликали до життя несподіваний для самого автора
соціокультурний феномен, - ролеві ігри («хичек» на толкієністському
жаргоні) за книгами Толкієна. Ролева гра близька до імпровізованої
театральної постановки. Готується реквізит (безпечна зброя, одяг,
відповідна толкієнівському умовному середньовіччю). Майстри - режисери
гри - розподіляють ролі, гравці проходять щось ніби іспиту на знання
фантастичного миру Толкієна і передісторії свого персонажа, намічається
сюжетна лінія.
На
початку 80-х рр. толкієністи з'являються в СРСР, перш за все в Москві і
Ленінграді. З 1990-х років проводяться всеросійські ігри («Хоббітські
ігрища») і декілька регіональних. У 1995 і 1997 роках всеросійські ігри
пройшли в марійських лісах. Організовували їх москвичі.
Толкієністський
субкультурний рух став частиною і продовженням російської традиції
романтико-ескапістської, що знаходила в різний час вираз і в хіппізме, і
в туристичному русі. На початку 90-х років вітчизняні толкиеністи
стрімко залучили в свою «сферу впливи» і асимілювали частину
представників іншої молодіжної субкультури (хіппі і навіть панків).
З'являються продовження творів Толкієна, написані з інших світоглядних
позицій, видається обширна фен-пресса, є сторіночки толкієністів в
Інтернеті. Це істотно відрізняється від руху західних шанувальників
Толкієна: відомо, що там переважають вузькість, ізольованість,
діяльність толкієністів зводиться до комп'ютерних ігор, листуванню по
E-mail.
У
1993-94-х роках субкультура толкієністів пережила кризу зростання. Він
був подоланий шляхом розширення діапазону ролевих ігор, що включив твори
не тільки Толкієна, але і інших письменників-фантастів, а також
історичні сюжети. Організаційно відокремився рух ролевих ігор, хоча по
атрибутиці, ціннісним орієнтаціям рольовики близькі до толкієністів.
Можна констатувати, що субкультура толкієністів і рольовиків
розвивається останніми роками найактивніше і динамічно.
No comments yet. Post your comment first!