Молодіжні неформальні групи

           Представники різноманітних субкультур намагаються показати свою індивідуальність, сказати всім: “Я — особистість”,  кинути виклик світу з його нескінченними буднями. Все більше підлітків кожного дня у всіх країнах стають представниками тієї чи іншої субкультури. Тому необхідно знати більше про це культурне явище. 

Хіпі 

         В наш час досить складно знайти прихильників молодіжної субкультури «хіпі», які б свідомо відносили себе до цієї субкультури та називали «хіпі». Натомість люди, які зараховуються до цієї категорії, воліють називати себе "я патлатий", "піпл", "системна людина". При цьому вони усвідомлюють, що оточення сприймає їх саме як "хіпі", але самі не бажають потрапляти під це визначення. Найочевидніше, що це відбувається через старомодність самого слова "хіпі", та через усі асоціації, які пов'язалися з цим терміном починаючи з його виникнення у другій половині 60-х років 20-го століття. 

 • "стара система" ("олдові хіпі" від англійського слова «old», тобто старий, "справжні хіпі", "мамонти"). "Стара система" складається з людей старшого віку (навіть до 50-ти років), для яких "хіпізм" - це все їхнє життя. Найчастіше ці люди не мають ані постійної роботи, ані постійної сім'ї. Більшість із них деградували і стали наркоманами, людьми без постійного місця проживання чи психічно хворими особами.

 • "нова система". "Нова система" об'єднує в собі молодь віком від 14-ти до 20-ти років, які поєднують свій "хіпізм" із навчанням у престижних закладах і не завжди дотримуються найважливішої заповіді, яку визначили ідеологи руху - незалежність від соціуму. Натомість молодь робить основний акцент на атрибутиці, перебираючи на себе сленг, манеру одягатися, прикраси та ін. 

          Через це існує непорозуміння між двома цими поколіннями, яке, щоправда, не заважає існувати жодній зі сторін. 

           Головним атрибутом хіпі є довге волосся. Волоссю вони надають неабиякого значення. В одному з найвідоміших маніфестів хіпі - "Маніфесті Сталкера" написано: "Недаремно споконвіку бунтарі, які протестували проти надмірної раціоналізації суспільного життя, люди мистецтва - художники, музиканти, поети - не дуже поважали перукарів . Волосся - це наче антени, які дозволяють вловлювати найтонші коливання фізичних і біологічних полів".Окрім розкішного волосся, хіпі мали і інші форми відзнак, найвідомішою з яких є "фенічка", котра вважається вершиною хіповського самовираження. Початково так називалися будь-які дрібнички, які дарувалися одне одному. Пізніше, так стали називати прикраси, які хіпі виготовляли самі. Найчастіше "фенічки" - це сплетені з бісеру браслети. 

           Головний внесок хіпі у мистецтво – елемент спонтанності у творчості. Дотепер неперевершений гітарист Джимі Гендрікс став символом спонтанної концертної імпровізації, геніальний дизайнер і художник Енді Воргол заклав основи спонтанності малюнку, а Боб Ділан - спонтанність тексту. В результаті цього потужного енергетичного викиду ми маємо саме таке сучасне мистецтво, яке спостерігаємо довкола, саме таку музику - яку чуємо, і саме такі книжки - які читаємо. 

           Але все має своє закінчення. З середини 70-х рух хіпі занепадає. Більшість його активних учасників стрижуть волосся, знімають фенічки і повертаються до своїх батьків перебирати досвід сімейного бізнесу. Але не варто думати, що рух цей у своїй класичній формі повністю зник. Тепер це просто своєрідний клуб за інтересами, де переважає потяг до класичної рок-музики і плетіння з бісеру. 

          Субкультура фу́́рі (англ. furry) поєднує людей, які захоплюються антропоморфними тваринами в образотворчому мистецтві, анімації, художній літературі та дизайні. Відмінною рисою субкультури є прагнення до втілення образу антропоморфної тварини у творчості, або у собі через ідентифікацію з нею. 

          Антропоморфною твариною прийнято важати вигадану істоту, що поєднує у собі якості людини та тварини як в анатомічному, так і духовному плані. 

          

• Шанувальників анімаційних фільмів або оповідань з участю антропоморфних тварин. Наприклад: мультфільм «The Lion King» або цикл романів «Редволл» письменника Брайена Джейкса. 

• Художників, що полюбляють малювати антропоморфних тварин, тобто митців фурі-арта. 

• Усіх, хто ототожнює себе з антропоморфними тваринами.                           
Людськими якостями в основному хижі ссавці - леви, гепарди, лиси, вовки, а також гризуни. Ці звірі покриті хутром, тому у англомовних носіїв субкультури мають призвісько «пухнасті» (furrіes). Це слово традиційно є назвою субкультури. 

          Роликові ковзани та роликові дошки (скейти) увійшли в молодіжну моду наприкінці 80-х років. Проте самоорганізація прихильників цього виду розваг припадає на початок 90-х років.               
Ролерство - це поєднання спорту та стилю життя задля самовираження. 

           За зовнішніми ознаками ролери подібні до сучасних гедоністично-розважальних молодіжних субкультур. Вони організовані, мають виражену еліту, проводять регулярні змагання, їх підтримують владні структури. 

          Київські ролери видають журнал "Екстремум". Ролерство поступово переростає в рух прихильників різних екстремальних видів спортивних розваг. 

 

 

           Термін "графіті" (італ. graffito - проводити лінії, писати каракулями) означає будь-який напис, знак, самовільно зроблені будь-яким способом на об'єктах суспільної і приватної власності.                 
Графітчики - група молоді, яка займається урбаністичним живописом на стінах архітектурних споруд. 

           Райтери носять затерті джинси, спортивні куртки. Бомбінг - розмальовування об'єктів - команди графітчиків здійснюють пізно вночі. 

           Сучасне графіті - це культурний феномен, про який активно дискутують, знімають фільми (наприклад, "Subway Art" (1984), "Spray-сап Art" (1987)). Деякі художники, які працюють у стилі графіті, визнані не лише у своїй субкультурі, а й серед широкого загалу. Робляться спроби організувати творчі конкурси райтерів, їх залучають до тематичного оформлення стін будинків, парканів тощо. 

           Уперше термін "трейсер" (англ. tracer - той, що прокладає шлях) вжив Девід Белль, ідеолог цього руху. Фраза "немає кордонів, є тільки перешкоди" стала своєрідним правилом життя людей, що вважають себе трейсерами і займаються екстремальним спортом, який вони називають мистецтвом руху або паркуром (франц. Le Parkour - смуга перешкод). 

           Цей вид екстремального спорту вигадали у маленькому містечку Лісе недалеко від Парижа молоді люди на чолі із засновником паркуру Д. Беллем. 

           Трейсери пересуваються містом, обираючи найкоротший шлях - пряму. При цьому вони долають найрізноманітніші перешкоди - стіни, огорожі тощо, використовуючи біг, акробатику, брейк-данс, скелелазіння, бойові мистецтва 

           В Україні паркур є молодим видом спорту. Однією з перших стала команда "Deus РК Team", створена в Івано-Франківську у 2005 р. 

           Рух емо (англ. emotional - емоційний) з'явився у США наприкінці 80-х років XX ст. Одним з основоположників емо-культури став співак Ян Маккей. У 1994 р. після виходу дебютного диска групи "Sunny Day Real Estate" "Diary" цей рух став популярним.

           Музичному напряму емо властива динаміка між ультрам'якістю (тихий вокал, глянцевий гітарний біт) і ураганним шумом (ураганні партії здвоєних соло гітар Гібсон, скрімовий вокал). На концертах під час тихих частин емо-групи грають спиною до аудиторії. Під час шумних вибухових частин вони зазвичай стрибають, перекидають навколишні речі, особливо мікрофонні стійки. 

          Емо надають перевагу рожевому, чорному, темно-синьому одягу. Носять вузькі джинси, куці синтетичні штани, старі камізельки з ромбами, светри з V-подібним вирізом, тісні піджаки зі значками, футболки з мультперсонажами, чорні з назвами емо-груп, з перехрещеними пістолетами (класичний напис bangbang) або з розірваними на шматки серцями. На ногах - кеди або венси (кеди без шнурків), на руках - кольорові браслети. Часто емо роблять у вухах тунелі - дірки (3-20 мм) - або носять плаги (круглі кольорові сережки (7-20 мм)), фарбують нігті чорним лаком. Емо перебільшено виражають свої емоції від радості до смутку, часто впадають у депресію, серед них поширені псевдосуїцидальні настрої. Здебільшого цю субкультуру підтримують молодші підлітки. 

           До фріків (англ. f reak - дивна людина) належать соціальні групи людей, які прагнуть виглядати дуже яскраво і нестандартно (незвична манера одягатися, зачіски, татуювання, пірсинг), абсолютно не зважаючи на загальноприйняті норми зовнішнього вигляду, їм властивий не лише особливий зовнішній вигляд, а й своєрідні погляди на навколишній світ, неадекватна поведінка.                     
Фріки не заподіюють нікому неприємностей, не проводять мітингів, вони не агресивні, не схильні до депресій, позитивно сприймають життя. Найчастіше фріки є творчими натурами (художники, поети, співаки, актори, діджеї). Світогляд фріків вільний від більшості соціальних стереотипів.