Талант Марії Примаченко – скарб.

Народна художниця і Заслужений діяч мистецтв України – Марія Примаченко (1909–1997 рр.), зробила величезний внесок в розвиток народної художньої культури. Творчість Марії Примаченко– явище самобутнє, неповторне, загадкове та незбагненне. І досі ще тільки накреслені підступи до з'ясування феномена Марії Примаченко – народної художниці і народної поетеси.

Геніальна художниця створила власний мистецький стиль, в межах якого нескінченні варіанти декоративних, орнаментальних, жанрових і пейзажних композицій.


Свої думки художниця передає через персоніфіковані, небачені квіти. Яскраві, декоративні, незвичні за формою та кольором, вони піднесені до рівня "дива" і вплітаються в естетично-філософське трактування стосунків людини та Всесвіту.Ім'я великої мисткині внесено до Всесвітньої енциклопедії мистецтва як однієї із зірок першої величини, нагородженої найвищою відзнакою молодої незалежної України – відзнакою Президента.

Адже ніхто інший, як Марія Примаченко з надзвичайною мистецькою силою поєднала і народнопісенний лад, і ритм, і колір, і образ, і декор. І все це у – експресивному русі, внутрішній палахкій динаміці.


М. Приймаченко була не лише талановитою художницею, а й зразком наслідування як для простих українців, так і відомих. Серед них були письменники М. Бажан, П. Тичина, А. Корнійчук, М. Стельмах, М. Вінграновський, художники Н. Глущенко, Т. Яблонська, Г. Кальченко, співак Д. Гнатюк, режисер С. Параджанов, журналісти Г. Мєстечкін та Ю. Рост.

Одних приводила проста цікавість, інших – осмислення високої естетичної цінності її мистецтва, третіх, у тому числі такого майстра, як Тетяна Яблонська, – внутрішня потреба знайти джерело творчого оновлення.

Все нові і нові дослідники творчості Марії Примаченко намагаються осмислити цей щедрий світ любові, мудрості, мрії, що постає перед нами у всій своїй пишності і загадковості. Одним з таких її син, учень і творчий спадкоємець – Федір Приймаченко. Після її смерті (1997 року) він продовжує художню справу матері.