Інтерв'ю з КОРЕКТОРОМ?!

• Добрий день, Ольго. Я хотіла б вам поставити декілька питань щодо вашої коректорської діяльності. Тож. Давайте розпочнемо, якщо Ви не заперечуєте. 

• Звичайно ж, що ні. Давайте. 

• Ольго, а який ваш найулюбленіший коректурний знак і чому? 

• Найулюбленіший – це коли я розписуюся в кінці сторінки, що опрацювала її, а на самій сторінці немає жодного коректурного знаку, тобто текст абсолютно чистий. У таких випадках зовсім не засмучуюся, що начебто читала сторінку дарма, а навпаки дуже тішуся, бо, якщо чесно, такі випадки якщо й були, то одиничні. 

• Так, це дійсно рідкість, як на мене. А чому коректор так потрібен у видавничому процесі, яка ж його роль? 

• Коректор має дуже важливу місію: він останнім читає текст перед друком. А це значить, що останні огріхи в тексті – випадкові, технічні, пов’язані з людським фактором або з Божим провидінням – це його поле діяльності. 

• До речі, а як ви гадаєте, що є найголовнішим обов’язком коректора? 

• Не втрачати пильність, коли читаєш текст, і це стосується не лише форми, а й великою мірою змісту. Бо я особисто категорично проти того, що коректуру вважають суто технічною правкою тексту. 

• До речі, я також притримуюсь такої ж думки щодо цього. Всім відомо, що коректуру читають різними методами , а який метод ви практикували? Який виявився для Вас зручнішим та більш дієвим? 

• За фахом я сама філолог, а не дипломований редактор, тому коли бралася за вичитування часопису «Смолоскип» (а сталося це тоді, коли у видавництві «Смолоскип», у якому я тоді працювала і працюю й зараз, виникла ідея і можливості видавати часопис) не була знайома з професійними методами коректури. Я підійшла до цього процесу інтуїтивно, але як філолог – з ґрунтовним знанням мови і її законів, і це дало на практиці дуже гарний результат. 

• Ну головним є результат, дійсно. Все ж таки, Ви працюєте коректором чимало, тож які переваги та недоліки власне цієї професії Ви можете назвати? 

• Один зі стереотипних недоліків – це, звісно, сидяча робота. Але насправді все залежить від самої людини. Наприклад, якщо я стомилася сидіти, то можу вичитувати і прогулюючись по кімнаті. І повірте – часом це забезпечує ще кращу концентрацію уваги. А з переваг особисто я б назвала можливість подивитися на чужий текст не тільки як на зміст, а і як на форму – нібито зсередини. Це дуже допомагає мені у моїй основній роботі – перекладацькій. 

• З моїх особистих критеріїв найважливіший – це ерудованість та освіченість, щоб після коректури всі «тендерні студії» ставали на своє місце «ґендерних студій» і навіть прізвище Азіров писалося б правильно. А вже потім на другому місці – вміння зосереджуватися і бути пильним. 

• Так, це наразі досить актуально, чесно кажучи. А чи згодні Ви з думкою, що коректуру краще читати в друкованому вигляді, ніж в електронному? 

• Абсолютно. Ну, по-перше, тільки на роздрукованому варіанті ви зможете продемонструвати ваше перфектне володіння коректурними знаками! А якщо серйозніше, то сприйняття тексту на екрані супроводжується багатьма екстрафакторами, які впливають на увагу і зосередженість і, відповідно, непомічання помилок. Але що найважливіше екран впливає і на ваші очі. 

• Так, колись я навіть вела блокнот, куди виписувала недолугі, але дуже вже кумедні помилки. Можу навести кілька з них: «Там є своє кУрівництво», «Віталька від її вигуку аж зригнувся», «він хороший Злопець, тільки не має власної волі», «На діяльність Бобровського я відрив очі не одразу», «Дихай, хлопче, дихай за всією груддю». Так що не вірте тим, хто стверджує, що коректура – це нудне й нецікаве діло. Насправді наш фах повний несподіванок і відкриттів! 

 • Дякую й Вам! Успіхів.