«Після зустрічі з Вами мені знову захотілося жити»

Віктор, який народився у смт Рожнів, що на Закарпатті, був дуже замкненим у собі та закомплексованим хлопчиком з самого дитинства. Він завжди соромився своїх одноліток та намагався уникати подібних колективів. Народився Вітя цілком здоровою дитиною, аж поки не став інвалідом першої групи після одного випадку у його житті. Коли хлопцю було трохи більше року, мати випустила його з рук з двохметрової висоти. Відтоді він прикутий до інвалідного крісла та повністю зневірений у собі. Зараз Віктору 25 і з кожним днем йому все важче «виживати». 

Вікторія типова дівчина-красуня, що навчається в університеті, відпочиває з друзями та живе на повну. Народилася у звичайній сім’ї, ніколи не знала проблем та була балуваною дитиною. Здавалося б, чим ці дві абсолютно різні людини можуть бути пов’язані між собою? 

А об’єднав їх випадок. Віктору запропонували зробити чергову операцію на хребті, яка могла б хоч трохи покращити ситуацію. Але родина його була не заможною, тож взяти кошти було просто ніде. І Віктор наважився на відчайдушний крок, він написав у волонтерську організацію листа з проханням допомогти. Невдовзі його листа опублікували і відповідь з допомогою не забарилась. Допомога прибула в лиці Вікторії, яка випадково побачила це оголошення в безкоштовній газеті, яку їй дали в руки, коли вона їхала на навчання. Зазвичай Вікторія проходила повз тих, хто роздавав газети в метро. Це був перший раз, коли дівчина взяла її до рук та прочитала. Її настільки розчулила небагатослівна, але змістовна історія Віктора. Що та одразу ж зателефонувала до волонтерської організації та заявила про те, що допоможе йому фінансово. Коли Віктору повідомили цю новину, він не повірив своїм вухам та дуже здивувався, що йому,як він завжди гадав, «нікчемному» хлопцеві ще й хтось зголосився допомогти.
.. 

Операція пройшла успішно, але з інвалідного крісла хлопець так і не встав. Хоча стан його значно поліпшився, Віктор став навіть краще спати. 

 І ось, настав той момент, коли він мав зустрітися зі своєю рятівницею. Вона приїхала до нього у лікарню, подивилась йому в очі, сповнені болю, неоціненного бажання та жаги до життя. Ці очі були водночас такі добрі, теплі та глибокі, наче океан. Після того її світ здригнувся, на речі вона стала дивитися інакше. Вікторія зловила себе на думці, що вже просто не може не зазирнути до Віктора в лікарню після пар, що вже не може не зателефонувати йому перед сном.. Вона зловила себе на думці, що ця людина є її доля. Коли вона розповіла усім про свої почуття, рідні дівчини були налякані та збентежені та усіляко намагалися відмовити її від того, аби та зв’язала своє життя з хлопцем. Вікторія вагалась, перед нею стояв вибір: покинути своє безтурботне життя та присвятити його Віктору, чи залишити все, як є, та розважатись собі далі. Дівчина кидалась від одного варіанту до іншого, аж поки їй не привезли листа. Лист був від Віктора, який, як школяр, закохався у дівчину з першого погляду, але соромився їй про це сказати. Читаючи його, дівчина просто не могла повірити своїм очам, що вона зустріла настільки глибоку та добру людину. Очима вона вихопила один рядок: «Після зустрічі з Вами мені знову захотілося жити».. Через годину вона була же у нього. Вони сиділи та приймали рішення про те, де вони відіграють весілля. Їм не потрібно було слів та пропозицій одружитися, за них усе промовили їхні серця. 

Через шість місяців вони відіграли весілля, про яке обоє мріяли: тихе, без сторонніх очей. Гостей було мало, адже рідні дівчини просто не підтримали її вибору та відсторонились від неї. Але щастя було не в кількості гостей, щастя було в тому, що ці дві половинки знайшли один одного, не дивлячись ні на що. А ще через різ вони обвінчалися. Наразі вони думають про лікування Віктора закордоном та мріють про дітей.. 

Чому доля звела саме цих абсолютно несхожих людей? Відповіді на це питання просто не знайти. Але можна сказати лиш одне, що неважливо, яка людина ззовні, які люди її оточують та який стиль життя вона веде, важливо, що в неї всередині. І цю «середину» варто слухати та довіряти долі..