ZeKa
17 Feb 2012 09:15
Вересень біля моря
Кримський вересень радує теплой погодою.
Сяє сонце, у небi безхмарна блакить.
Море берег цiлує i хвилями гойдає,
Та об ноги мої треться начебто кiт.
По домiвках роз'їхались вiдпочиваючi,
На прогулянку йду по пiску вздовж води,
I волосся моє вiтерець пута, граючи,
Босi ноги лишають глибокi слiди.
Вiд розмов iз твоєю дзвенячою тишою,
В котрiй чайки кричать i гуркоче прибiй,
Я м'якшаю душой, становлюся мудрiшою,
Я тобi довiряюся, вересне мiй.
Небокрай тане ледве помiтною рискою,
Море з небом в одне, як коханцi, злились,
Лиш вiтрило човна у лазурi виблискує
Та лебiдкою бiлою лине кудись.
Чорне море солоной сльозой випадковою
Раптом бризне в обличчя та очi менi.
До побачення, любi, до зустрiчi нової!
Я на тебе чекатиму, вересне мiй!
Ранее было на русском (освежить память)
Сяє сонце, у небi безхмарна блакить.
Море берег цiлує i хвилями гойдає,
Та об ноги мої треться начебто кiт.
По домiвках роз'їхались вiдпочиваючi,
На прогулянку йду по пiску вздовж води,
I волосся моє вiтерець пута, граючи,
Босi ноги лишають глибокi слiди.
Вiд розмов iз твоєю дзвенячою тишою,
В котрiй чайки кричать i гуркоче прибiй,
Я м'якшаю душой, становлюся мудрiшою,
Я тобi довiряюся, вересне мiй.
Небокрай тане ледве помiтною рискою,
Море з небом в одне, як коханцi, злились,
Лиш вiтрило човна у лазурi виблискує
Та лебiдкою бiлою лине кудись.
Чорне море солоной сльозой випадковою
Раптом бризне в обличчя та очi менi.
До побачення, любi, до зустрiчi нової!
Я на тебе чекатиму, вересне мiй!
Ранее было на русском (освежить память)
Comments
syringa-jasminum 17 Feb 2012 12:35
Классно!Для русскоговорящей крымчанки даже отлично!:-)))Колючечка, надеюсь ты не рассердишься - немного бы изменить окончания (так сказать украинизировать)
Вiд розмов iз твоєю дзвенячою тишею,
В котрiй чайки кричать i гуркоче прибiй,
Я м'якшаю душею, становлюся мудрiшою,
Я тобi довiряюся, вересне мiй.
ZeKa 17 Feb 2012 17:23
З тишею налажала, исправлю.А про душу думала, но лишний слог пока не вписывается,
надо строку менять, еще надо думать.
там еще и сльозою должно быть в последней строфе.
тоже окончание не вписывается.
Шут Гороховый 17 Feb 2012 18:45
Сирень-Жасмин права, я тоже восхищаюсь... :)))Но она, думаю постеснялась о всем написать. Не только "душею", но и "теплою", не "теплой". Не совсем уверен на счет "тишою". Мне кажется, надо бы "тишею". "Солоной сльозой"? "Солоною сльозою" я бы сказал. "Та об ноги мої" тоже звучит мне не совсем по-украински. Мне кажется: "Та до ніг моїх". Хотя считается, что поэтам позволены вольности в языках. ;)))
ZeKa 17 Feb 2012 18:49
Ок! Будем думать.Спецом сюда и запостила.
Та до нiг моїх лагiдно треться, мов кiт.
Шут Гороховый 20 Feb 2012 20:27
Да, самое оно :)))
ZeKa 17 Feb 2012 18:50
Где не придумаю, там оставлю вольности. :)))
ZeKa 17 Feb 2012 19:03
Кримський вересень теплою вабить погодоюОсталось что-то сделать со слезою. :)))
ZeKa 17 Feb 2012 19:25
Как такая редакция последней строфы?I сльозою солоною та випадковою
Вiтер бризне раптово в обличчя менi.
Прощавай, Чорне море! До зустрiчi нової!
Я на тебе чекатиму, вересне мiй!
Шут Гороховый 20 Feb 2012 20:25
Ага, вот этот вариант очень хорош, молодчина :)))
ZeKa 17 Feb 2012 17:29
Я придумала с душой."Я м'якшаю душею та серцем мудрiшаю,"
А со слезой надо все-таки думать.
Или допустимо?
syringa-jasminum 17 Feb 2012 22:39
я почитала на "стихах" и даже замечталась, представив все описанное - вот она волшебная сила искусства! :-)))браво, Мила!! :-)))
D.Arsen01 17 Feb 2012 16:24
Кримський лютий не вабить,не радує,Сніговий буревій налетів,
Море, товстою кригою скуте нагадує,
Про часи коли мамонт тремтів.
До домівки б дістатись, та де там
В кучугурі авто, взяв рискаль,
та копаю я сніг серед степу
як звичайний сибірський москаль.
Змерзли вуха і в трубку згорнулися,
за бульдозером йшов я на світло осель
І пінгвіни в очах примарудились
що плювали на зиму з айсскель.
Крижаний грався вітер з волоссям
І в хурделиці чув я "Щасти!
Приїхай, в КРИМшавель любий гостю"
Лиш, ретельніше лижі масти..."
(с) DRB
прим. рискаль-лопата.
ZeKa 17 Feb 2012 17:24
Класс! :)
Artex 20 Feb 2012 22:00
...Я душею м'якішаю, й трохи мудрішою
Довіряюсь тобі, любий вересне мій!
- - - - -
Чорне море своєю сльозою солоною
...
Десь так. ;)
ZeKa 21 Feb 2012 09:18
Не, я не "трохи мудрішаю", а основательно. :))))Исправленный вариант висит на стихи.ру.
Исходник сохранен здесь для истории. :))
Artex 21 Feb 2012 20:52
.Это была моя реплика на увиденное здесь. (Совет україномовного по рождению).
Разве не для этого оно (стихотворение) здесь выставлялось?
Artex 21 Feb 2012 20:56
На всякий случай уточняю, что в моей версии редакции стоит уже "трохи мудрішою" (тобто, якою?), а не "мудрішаю" (що роблю?), чтобы обеспечить более органичный переход к следующей строке (в выставленном ЗДЕСЬ варианте текста).
ZeKa 21 Feb 2012 21:11
Кстати, это не просто стих на мове, это худ. перевод русскоязычного.