Відсутність вибору чи її ілюзія?

Та що ж це за блін! Тільки оговталася від травми та почала займатися, як втратила повністю голос. Відчуваю себе довбаним Джоном Локком тільки ще з болем у горлі та без галюциногенів. А останні у цей час не завадили б. А ще відчуваю потребу все ж таки нататуювати його собі на лівій руці, але домовилася із собою, що між татуюваннями у мене витримка протягом 1,5-2 роки, щоб не зробити зайвого та й обіцянку, яку даєш собі, порушити значно важче ніж якусь іншу. Перед собою більше відповідальності, і собі не скажеш "Я передумала", до того ж я перше робитиму тільки на початку лютого, якщо нічого нового не станеться. ААаааа!!! Ну невже мені до кінця тижня лише слухати музику, писати, читати книжки та дивитися якусь хрінь? Не хочу, набридло!

Фігово, коли немає вибору, а коли він є ми зазвичай робимо неправильний, або правильний, але витрачаємо на це часу та енергії більше ніж потрібно. Свою проблему вибору я вирішила тим, що віддалася Хаосу, а ось як вирішити проблему його відсутності я ще не знаю. Можливо так само. Можливо настав час це дізнатися. Все можливо, і немає нічого неможливого, ось тільки суперечки з реальністю мені набридли, як і знання з книжок. Всі відповіді у собі. А далі як? Можливо варто кинути кості?